квест " Солодке дерево "

Солодке дерево

Команда 1

Хто не любить солодощі? І щоб багато!.. І щоб скрізь!.. Навіть на деревах! Виконуємо вашу забаганку і запрошуємо скуштувати смаколики з солодкого дерева. А тільки є одна невеличка проблема: дерево це треба знайти. Але чого не зробиш, аби поласувати солоденьким, правда! Тож в путь!

Увага! Кожна команда отримує свій маршрут. На шляху цих команд і буде солодке дерево. Яке воно і де росте – не знає ніхто, проте,  якщо уважно читати завдання й підказки, включати логіку й спостережливість, то ваші солодощі і дістануться вам, а не вашим суперникам.

Отже, правила:

1. Розподіліть ролі в групі: має бути лідер, фотограф, вістівна служба (Лідер отримує завдання, оголошує його команді, організовує обговорення завдань і приймає остаточне рішення; фотограф – фотографує команду біля визначеного об’єкту; вістівна служба шукає необхідну інформацію).
2. Завдання виконуємо послідовно, аби не перетинатися з маршрутами своїх суперників.
3. Підтвердженням Вашої присутності біля визначеного завданням об’єкту має бути командне селфі.
4. За принципом квесту «Рослини з легенди»  ви маєте показати членам журі ці фото.

1

Отже, вирушаємо. Щоб знайти «солодке дерево», потрібно бути уважним і любити природу, знати цікаву інформацію про дерева. Хто впорається із цим завданням, отримає смачне частування.

Отже, перша підказка – у відгадці до загадки. Яке це дерево? Зелене, та не луг; біле, та не сніг; кучеряве, та не голова. Відгадали? Якщо ні, то ще одна підказка вам у легенді.

Русалки не повинні були у давні часи при світлі дня показуватися над озером. Як тільки перші промені сонця пробивалися над озером - русалка мала піти у свій прохолодний дім. І рік за роком так і жила собі одна юна русалка. Але одного разу загралася  і не встигла сховатись. Побачила вона Бога всемогутнього сонця Хорса і полюбила його. І йому запала в душу її вдумлива краса. Потягнувся він до неї своїми променями. Спочатку зігріваючи, а потім обпалюючи. Спробувала було піти від нього русалка, але не відпустив її Хорс. І Русалка перетворилася на дерево.

Зелень волосся обернулася листям, гілками вгору зметнулися руки, тонкий стан обернувся стволом, а ніжна шкіра - білою корою з обпеченими плямами на ній від поцілунків-променів бога Сонця.

Думаємо, що досить підказок, ви й так уже зрозуміли, про яке дерево йдеться. Негайно розшукайте його і не забудьте командою сфотографуватися. Подивіться уважно на дерево й навколо нього, чи не воно і є тим солодким деревом?

2

Рушайте далі за наступною підказкою.

Древо життя - так величають дерево, яке вам необхідно знайти, а його плоди називають "королевою ягід". Існують цікаві факти про це дерево і користь його плодів.

У східних країнах і в Середній Азії це дерево вважається священним. З його кори роблять амулети і обереги. Саме під ним на вулиці біля будинку ставлять стіл, за яким збирається вся родина, адже злі сили і духи не підходять близько до цієї деревини, а значить - всі члени сім'ї тут у безпеці. Ці традиції шануються донині.

На північному Кіпрі щорічно проводиться Фестиваль гусіні, яка має безпосереднє відношення до цього дерева.

Але світ міг і не дізнатися про тканину, якби не один цікавий факт: одного разу, як каже легенда, кокон гусіні не впав випадково в чашку з чаєм принцеси Сі Лиин Ши, яка сиділа в тіні дерева, яке треба знайти. Вона зауважила, що в чашці з чаєм кокон почав розплітатися, а його найтонші, але міцні нитки переливатися на сонці. Саме так світ дізнався, що звичайна гусінь, яка живе на дереві, може подарувати нам красиву тканину.

Сподіваємося, що ви здогадалися, про яке дерево йдеться, та все ж таки додамо, що це плодами цього дерева люблять ласувати дорослі й діти, а дбайливі господині роблять усілякі заготовки. Частіше це дерево можна побачити у садибах господарів, але саме наше дерево (можливо, й солодке) знаходиться на так званій нейтральній громадській території. Уже зріють плоди біля будівлі, що зазнала останнім часом значних змін. Тож рушайте туди, сфотографуйтеся й не забудьте пошукати солодощі.

3

Якщо вам знову не пощастило дістатися саме до солодкого дерева, продовжуйте свій шлях. Можливо, у наступному завданні вам пощастить. Почитайте легенду.
Коли у Віфлеємі народився Ісус, у небі запалала нова яскрава зірка, наче вітаючи подію. Зрозумілим став зміст цього чудесного знамення. Світло Віфлеємської зорі покликало до себе пастухів, які неподалік пасли овець, та мудреців-волхвів. Але не тільки їх: птахи і звірі полинули до новонародженого з усіх куточків світу. Рослини також принесли Немовляті свої подарунки. Одні — чарівний аромат, інші — смачні плоди, треті — яскраві квіти і приємне листя. Дерево, яке ви маєте відгадати, прийшло останнім і скромно стало обіч. «Чому не хочеш увійти?» — здивувалися всі. «Я б хотіло, але у мене немає чим обдарувати Немовля. Є тільки шишки — тверді й несмачні. Та ще смола — така липка, що не віддереш. Уже краще я здаля подивлюсь на Малюка, а то ще ненароком злякаю Його». 

І тоді рослини поділилися з нашим деревом своїми дарами. Зарум’янилися на його гілках круглі яблука, заспівали дзвіночки квітів. Зраділо деревце, осміліло, підійшло до Немовляти. Побачивши його, маленький Ісус усміхнувся. І Віфлеємська зоря яскраво запалала просто над його верхівкою. 
Відтоді, як повідомляє легенда, це дерево завжди залишається зеленим, а раз на рік приходить у кожен дім і радує дітей та дорослих своїм святковим вбранням. 

Сподіваємося, що більше підказок не треба. Тож вирушайте на його пошуки, сфотографуйтеся і уважно подивіться навколо у пошуках солодкого дерева.

4

Цих дерев у нашому селі надзвичайно багато, чомусь полюбилися вони нам. Може, через цікаву легенду? Почитайте, вона й вам западе в душу.  

Колись це дерево було дівчиною. Налетіли на село турки, старих порубали, молодих у полон забрали. Іде в невільничому гурті дівчина і кожен крок їй все важче дається, бо веде він далі від рідного дому. Вночі стомлені бранці поснули, заснула і варта. Тільки дівчина не спала, тихо звільнившись од пут, втекла. А на світанку, коли зовсім мало залишилося до села, де могла сховатися од ворога, побачила за собою кінну погоню.

— Батьку степ, поля рідні, порятуйте мене!

Біжить і благає. Ще трохи і вхопить її за коси вершник. Ось вже вхопив, та рука сковзнула з гілки, бо за мить одну обернулася дівчина …. Так і стоїть тепер край села.

Однак не тільки край села можна зустріти ці дерева, вони і вздовж вулиць, і обабіч людських обійсть. Сфотографуйтеся біля одного із цих дерев як доказ правильності ваших здогадів і слухайте наступну легенду.

5

Із цим деревом пов´язано багато курйозів. Нині важко уявити Україну і особливо наш Київ без цих дерев. У Західну Європу вони були завезені з міста Константинополя у XVІ ст. Існує така легенда поширення цих дерев у Києві:

в середині ХІХ ст. до Києва мав приїхати московський імператор. Генерал-губернатор Бібіков, вислужуючись перед “височайшим” гостем, наказав садівникам здивувати Олександра чимось екзотичним. Терміново з Парижа було завезено близько тисячі саджанців небаченого на той час дерева. 
На півдорозі імператорові доповіли про приготування до зустрічі. При згадці про алею із цих дерев Олександр скривився. Це було сприйнято як невдоволення. Протягом однієї ночі всі саджанці повисмикували з землі, роздали кому попало, а нову алею обсадили тополями. Досі вона, але вже оновлена, милує очі киян, і називається бульвар ім. Т.Шевченка. 
Як з´ясувалося у пізнішій розмові з царськими прислужниками, Олександр скривився тому, що в цю мить пролітала муха і викликала у височайшої особи огиду.
Через таку випадковість екзотичні дерева розселилися відразу по всьому Києву. Нині налічується понад 50 тисяч цих дерев. 
Вони стали символом святого міста, невід´ємною часточкою його чарівного образу. Крім того, ці дерева - справжня скарбниця здоров´я.

До цієї легенди додамо, що ці дерева є окрасою не лише Києва, а й багатьох міст і сіл України. Не стало винятком і наше село. Друзі, сфотографуйтеся біля одного із цих дерев як іще один доказ правильності ваших здогадів і слухайте наступну легенду.

6

Бачимо, що ви вже пройшли й прочитали чимало. Час уже завершувати нашу подорож, але ж як без солодкого подарунка? Доведеться ще трохи помандрувати. Куди йти і що шукати, підкаже наступна інформація.

Це дерево оспівували Вергілій, Овідій, Пліній, називаючи його «золотим деревом». У стародавніх слов'ян воно було священним деревом і ототожнювалося з богинею любові і краси - Ладою. Біля цього дерева також часто проводилися й народні збори, суди. На знак примирення або закінчення війни на вулицях висаджували стрункі ряди цих зелених насаджень.

Слов'яни шанували це дерево не тільки як священне, але і як дерево-матір, що дарує своїм дітям усе необхідне. Ложка, чашка, ківш, піднос та інші предмети побуту, без яких не обходилася жодна селянська родина, вирізалися з нього. Деревину використовували для висікання «живого» вогню, за допомогою якого щорічно оновлювали вогонь у домашніх вогнищах.

Усталена історична традиція зробила це дерево національним деревом чеського народу. Цей історичний факт знайшов відображення в тому, що листок, гілка з квітками або вінок стали знаками національної гідності Чехії.

Знайдіть у селі це дерево. Знаємо, наприклад, що воно росте на вулиці, назву якій дала будівля, зведена майже 40 років тому. Це і все, що можемо підказати, тож до пошуків. Будьте уважні, можливо, ваші солодощі саме тут! І не забуваємо про селфі!